Вітаємо сердечно на Інтернет сторінках Римсько-Католицької парафії Святих Петра та Павла в Рівному. Хотіли би зустрітися з кожним з Вас особисто, хоча завдяки віртуальній мережі в деякій спосіб це є можливе. Чи в розмові, чи в молитві або віртуально через мережу Інтернет можемо перебувати з Вами. Завжди ближче, завжди разом.
   Через нашу сторінку Ви зможете потрапити в минулі часи історії християнства на Рівненщині, а також побачити сьогодення нашої спільноти. Хочемо також розмовляти з кожним з Вас, отож відповімо на кожний Ваш лист чи запитання.

Настоятель парафії отець Владислав ЧАЙКА

Копія Туринської плащаниці у Рівному!

   Плащаниця – це полотно, в яке, як свідчать докази, було загорнуто тіло Ісуса Христа після його смерті. Відбитки на полотні показують страждання, які перенесла людина, що була загорнена в плащаницю. Ці ран точно співпадають з описом страстей Христових. Цікавою є справа самої появи відбитку тіла на полотні, адже, при звичайному загортанні зраненого тіла в тканину, на ній таких слідів не залишається. Учені стверджують, що такий образ може утворитися лише через великий вибух енергії. Ми переконані, що це було Воскресіння. Саме тому плащаницю ще називають «тихим свідком Воскресіння». Оригінал зберігається у кафедральному Соборі у Турині (Італія). Експонували її останній раз у 2000 році. Копії плащаниці виконані для того, щоб вірні молилися та роздумували над великою любов’ю Бога, об’явленого в Ісусі Христі. 29 березня у Римсько-католицькій парафії свв. Петра і Павла у м. Рівне відбулося посвячення однієї з точних копій Туринської плащаниці. До урочистості посвячення копії плащаниці парафіян готував о. Андрій Муха з Кам’яного Броду (Житомирська обл.). В п’яницю 28 квітня о. Андрій вперше очолив богослужіння «Дорога Світла». Саме ж посвячення відбулося напередодні свята Божого Милосердя (храмове свято). Дорога Світла відбуватиметься щоп’ятниці після вечірньої Служби.

  Джерела трьох перших сторіч нічого не говорять про цей празник. Не згадує про нього й письменник Оріген (+ к.251), який вичисляє християнські празники в 8-ій книзі свого твору „Проти Цельсія”. Знавці обряду є тієї думки, що в перших трьох віках цей празник святкували разом з празником Зшестя Св. Духа. Сильвія Аквітанська не називає цей празник Вознесінням, а тільки „сороковим днем після Пасхи”.

  В IV столітті празник Господнього Вознесіння стає загально знаним. Історик Сократ (+ к.440) називає його „всенароднім празником” (Історія Церкви, 7, 26).

   Празник Вознесіння звеличили своїми проповідями св. Іван Золотоустий, св. Григорій Ніський, св. Епіфан Кипрський, Лев Великий й інші. В IV ст. цариця Олена поставила храм у честь цього празника на місці Христового Вознесіння.